Главная
|
|
|
Пісня мого району
Рятунку немає ніде
|
Я живу у районі, де всяке буває:
Когось убивають, хтось сам умирає.
Ми тут не живемо, а лише виживаєм.
Наш ареал - багатоповерхівок тінь,
Тут навіть неба інакша синь.
Це окраїна великого міста,
Для нас навіть хліб
З найгіршого тіста,
Байдуже що шкіра твоя
За бруд світліша,
Тут думки не стають чистіше,
Тільки ми без упину
Рядки протесту пишем.
Рятунку немає ніде.
Ніч на Вкраїну іде.
В стражданнях спливають роки
До прірви лишилося кілька кроків.
Я не знаю чи зрозуміла тобі моя мова
Але ось я починаю знова
Я патріот своєї Батьківщини
І в щастя години, і в чорні днини,
Та це не значить, що я національно свідомий
Якщо серед вас є такі,
То скоро в них почнуться судоми,
Якщо ти націоналіст,
Краще підібгай свій вовчий хвіст.
Ліпше нас не слухай,
Затикай всі дірки й вуха
Кляті наці Україну зґвалтували.
Виродки все розікрали
Вони теж називають себе патріотами,
А в країні пошесті СНІД із сухотами.
Не думай що я лякаю,
Кажу лиш те достоту знаю.
Наш червоний реп - то є грізна зброя,
Проти тих, хто таке із ненькою скоїв.
Рятунку немає ніде.
Ніч на Вкраїну іде.
В стражданнях спливають роки
До прірви лишилося кілька кроків.
Ми — заколотники червоні,
Ми за тих у кого мозолясті долоні,
Ми діти бетону й асфальту
Газетним не віримо шпальтам.
Ми правду не криєм за вуаллю слів
Агресивні ми є, не солодкий в нас спів.
І хоч кажуть нам часто: "Ти песиміст
Дуже безрадісний твоїх текстів зміст"
Я про речі такі не можу мовчати,
Я від болю нестерпного волію кричати.
Рятунку немає ніде.
Ніч на Вкраїну іде.
В стражданнях спливають роки
До прірви лишилося кілька кроків.
Нувориші у розкошах дні свої гають,
А прості бідаки конають.
Око помічає контрасти:
Світом володіють грошовиті педарасти
Права не маєш ти ні на що,
Для них взагалі ти — ніхто і ніщо
Ми не зірки естради,
Живемо поруч з вами.
Читаємо реп не тому, що це модно
А тому що у ньому закладено бомбу
Щастя немає в народу,
Посадженого на хліб і воду
Порядок речей треба міняти
Досить у ярмах стогнати
Рятунку немає ніде.
Ніч на Вкраїну іде.
В стражданнях спливають роки
До прірви лишилося кілька кроків.
Та багатьом наші гасла до заду,
Такі Україні плекають зраду,
Вони дихають нашим озоном,
Награбоване ховаючи десь за кордоном
В очі вони — дуже щирі,
А поза — стерв'ятники, звірі
У них є палаци, тачки та золото
Але й досі вони бояться
Спілки серпа і молота.
Тож, чуючи нас, хай навісніють
Наші рими в спорожнілих головах
Революцію сіють.
У нас уже виросли крила,
В голосі повниться сила
Від обурення кров'ю
Наливаються жили.
Саме зараз час вибирати:
Палати чи просто згнивати.
Кинемо заклик до наших братів:
"Повстаньмо на жирних котів"
Рятунку немає ніде.
Ніч на Вкраїну іде.
В стражданнях спливають роки
До прірви лишилося кілька кроків.
|
|
|
|
|
|
Час боротися
|
|
В белом гетто. Винница, 2005
|
|
Справжня революція попереду
|
|
Политическое граффити
|
|
Фрагмент
|
|
Винницкие работы на втором фестивале социального граффити
|
|
Sixtynine в Виннице
|
|
Андрей Юкиш на первом...
|
|
...И втором фестивалях
|
|
Так є
|
|
Так було
|
|
Эскиз к работе
|
|
Розслідування у вінницькій газеті
|
|
Антикапиталистическое граффити в Чернигове
|
|
|
|