Я порву ті вінки, що сплітались в добу лихоліттяЯ порву ті вінки, що сплітались в добу лихоліття
Я порву ті вінки, що сплітались в добу лихоліття

Я порву ті вінки, що сплітались в добу лихоліття


Василь Чумак
І засяють вони, як ті зорі у небі глибокім, — і не буде тоді робітник-селянин одиноким

Я порву ті вінки, що сплітались в добу лихоліття, 
розтопчу, розмету їх у попіл, у порох, у сміття. 

Замість них я розсиплю пісень злотосонячні хвилі, 
як ті птахи меткі, як ті птахи меткі-легкокрилі; 

оточу їх сріблом, загартую могутністю криці, 
дам їм крила вітрів і натхну їх вогнем блискавиці, 

і пущу. Хай летять мої думи — пісні-метеори — 
не в палаци гучні, не в безмежні блакитні простори, 

а в хатину людську, де в кутках оселилися злидні. 
Мої співи прості і робочому серцеві рідні. 

І засяють вони, як ті зорі у небі глибокім, — 
і не буде тоді робітник-селянин одиноким. 

1919 р.
RSS Редакція Підтримка
Підтримка
  • BTC: bc1qu5fqdlu8zdxwwm3vpg35wqgw28wlqpl2ltcvnh
  • BCH: qp87gcztla4lpzq6p2nlxhu56wwgjsyl3y7euzzjvf
  • BTG: btg1qgeq82g7efnmawckajx7xr5wgdmnagn3j4gjv7x
  • ETH: 0xe51FF8F0D4d23022AE8e888b8d9B1213846ecaC0
  • LTC: ltc1q3vrqe8tyzcckgc2hwuq43f29488vngvrejq4dq

фетва
Авторський погляд
2011-2020 © - ЛІВА інтернет-журнал