Я порву ті вінки, що сплітались в добу лихоліття,
розтопчу, розмету їх у попіл, у порох, у сміття.
Замість них я розсиплю пісень злотосонячні хвилі,
як ті птахи меткі, як ті птахи меткі-легкокрилі;
оточу їх сріблом, загартую могутністю криці,
дам їм крила вітрів і натхну їх вогнем блискавиці,
і пущу. Хай летять мої думи — пісні-метеори —
не в палаци гучні, не в безмежні блакитні простори,
а в хатину людську, де в кутках оселилися злидні.
Мої співи прості і робочому серцеві рідні.
І засяють вони, як ті зорі у небі глибокім, —
і не буде тоді робітник-селянин одиноким.
1919 р.
-
Аналіз
Санкции: жестокие, бесчеловечные, бесполезные
Бранко Марцетич Форма коллективного наказания>> -
Світ
«Издержки войны»: четыре миллиона жертв
Мириам Бергер «Кто за это ответит?»>> -
Культура
«Обратная сторона Луны»: 50 лет спустя
Кевин Рид Голос Уотерса>> -
Історія
Был ли Энгельс капиталистом?
Григорий Глоба Мифы классовой пропаганды>>