Залізна стежка для залізних
коней –
Простягся шлях кудись
у далечінь.
І з нескінченним стукотом
вагони
Вогнем у вікнах блимають вночі.
І ходиш ти між рейок кроком
звичним,
Комусь накази кидаєш в пітьмі.
І там, і тут в проміннях
електричних
Червона кепка – і дівочий сміх.
А потім ранок – синню під очима,
Глибокий сон без привидів
і снів...
Пливуть і тануть, пролітають
мимо
Зелені і червонії вогні...
І, може, сум полине на хвилинку
Й полинний трунок в серці
розіллє,
Тому що й ти – така ж, звичайно,
жінка,
А сил нема подумать про «своє»...
Немає сил... І знов біжать
вагони,
І знов сама – на станції
вночі...
Залізним шляхом на залізних
конях
Летить твій вік в сталеву
далечінь.
1927 р.
-
Культура
«Обратная сторона Луны»: 50 лет спустя
Кевин Рид Голос Уотерса>> -
Історія
Был ли Энгельс капиталистом?
Григорий Глоба Мифы классовой пропаганды>> -
Дискусія
Состояние украинской демократии непрочно
Бранко Марцетич Отмена прав человека>> -
Світ
Сирийский разлом
Винcент Сандерс Землетрясение и межимпериалистические противоречия>>