Г. Л.
Було таки безпритульно. В паузах поміж снів
щось підвивала доля, неголосно і спроволока.
Так, принаймні, здавалося, та ковзнув по мені
промінь карого гуляйпільського ока.
Я вчепився в нього, як чіпляються за канат,
слова окраєць затиснувши між зубами,
вириваючись з схрону підсліпуватих кімнат,
як з пожовклих газет комсомольці рвались «на БАМи».
І дрібничка якась перетворюється на звук,
набуває сенсу щоденний хаос:
сіра цегла облич, сніг, печаль. Кармелюк —
все, чим дихалось і видихалось.
Перехняблена вітром, поміж мільйона назв,
«Гуляйполе» таки найкраща, та ще, може,
«Монтевідео».
І я тепер бачу гору — хай вона й не про нас,
Хай страшна й недосяжна, але туди ми ідемо.
2002 р.
-
Аналіз
Санкции: жестокие, бесчеловечные, бесполезные
Бранко Марцетич Форма коллективного наказания>> -
Світ
«Издержки войны»: четыре миллиона жертв
Мириам Бергер «Кто за это ответит?»>> -
Культура
«Обратная сторона Луны»: 50 лет спустя
Кевин Рид Голос Уотерса>> -
Історія
Был ли Энгельс капиталистом?
Григорий Глоба Мифы классовой пропаганды>>