Я працюю на заводі Шевченка.
Ми фігачимо різні прибори для Іраку та Лівії.
У мене тато з Донбасу та мама чеченка –
такий собі інтернаціонал по маминій лінії.
Але ось уже два роки я не бачу зарплати,
так ніби мене тримають за останнього лошару.
І тому хочеться звернутися до органів влади:
Ребята, нє, ну шо я, горбатий – працювати на шару?
Я знаю нашого губернатора, він нормальний парень –
грає в гольф і плаває в ополонці.
Єдина біда – що він постійно парить
про вихід із ситуації та інвесторів-японців,
втирає щось радісно про стабільність та перспективу,
про банківські кредити й справедливі податки.
І тому хочеться звернутися від імені трудового колективу:
Міша, шо за гон? Міша, де бабки?
2011 р.
-
Економіка
Лишняя восьмерка. Как обнуляют трудовые права
Дмитрий Ковалевич Законы для богатых>> -
Світ
Президент Петро: ожидание перемен
Олег Ясинський История дает шанс>> -
Політика
Бароны европейской демократии
Ілля Дерев`янко Старые деньги>> -
Аналіз
Джингоизм против забастовки
Йэн Кинкейд Охота на ведьм>>