Я –
ввесь у дужих м’язах,
і голова на в’язах…
Давайте працю, -
буду
кувать залізо, крицю
і різать землю в груди, –
хай нагодує всіх!
Давайте працю,
встану,
і вийду синім ранком
на рик, на рев гудка,
і стану до станка.
А він,
Цей вірний кінь,
в моїх руках зарже
і битиме копитом
об камінь, мідь і жерсть;
у надра скель гірських, -
хай поять нас усіх!
Я –
ввесь у дужих м’язах,
і голова на в’язах…
Іду –
спішу на біржу
вона мов той маяк;
а там – мільйони ждуть,
і серце – на ножах…
Ах,
як я ненавиджу
в цей час пикатих, ситих –
у хутрах
і у свитах.
Я –
ввесь у дужих м’язах,
і голова на в’язах…
Але ніхто не чує,
Не потребує їх, -
і на устах моїх –
одчай.
Давайте працю!
Вона – найвище щастя
для мозку й рук моїх.
І я,
Я з ними вийду
На вулицю, на площу
і крикну
на ввесь світ:
«Я – безробітний,
Беріть!»
1920 р.
-
Аналіз
Санкции: жестокие, бесчеловечные, бесполезные
Бранко Марцетич Форма коллективного наказания>> -
Світ
«Издержки войны»: четыре миллиона жертв
Мириам Бергер «Кто за это ответит?»>> -
Культура
«Обратная сторона Луны»: 50 лет спустя
Кевин Рид Голос Уотерса>> -
Історія
Был ли Энгельс капиталистом?
Григорий Глоба Мифы классовой пропаганды>>