На полонинах зацвів тирлич,
то сліпо діє закон природи,
а людська врода зійшла з облич,
то звично діє закон людини.
Росте смерека і п`ядич теж,
одне їм право прилишив праліс.
За людським правом якщо й ростеш –
підстежать дужчі, котрі задушать.
В одвічних нетрях живуть пісні
про дивне диво життя земного.
Та вбого никнуть хатки тісні,
Де голод має со смертю змову.
Одна земля в нас і небеса.
Де ж пісня волі, закон родини?
В природі правом і є краса,
красу ж людини пани украли.
В Карпатах ніби зелений рай,
де зорі квітів горять прозоро,
та скоро зовсім оголять край
голодні жертви й пани зажерні.
Від канібала страшніший пан,
бо меж не має його жадоба,
і менш напасний живий вулкан.
Тож нам за клятву прокляття краю.
1936 р.
-
Пряма мова
«США не хотят, чтобы наступил мир»
Оскар Лафонтен Война ведет к нищете >> -
Життя
Чак-Мооль и растерянный гуманист XXI века
Олег Ясинський Злые боги>> -
Історія
Судьба либерала. На смерть Жириновского
Артем Кирпиченок Опора системы>> -
Світ
Война в Европе: Глобальный Юг за нейтралитет
Дэвид Адлер Опыт Движения неприсоединения>>