В Париж прибуває поїзд
зі станції Орлеан,
а в поїзді хлопця привозять,
хлопця, що вмер від ран.
А за труною
іде глибокий старик,
непокритою головою
поник.
Комунари честь віддають,
відкривають процесії путь.
Відкривають не хвіртки оград,
а громади своїх барикад.
А за труною
іде глибокий старик,
непокритою головою
поник.
То безсмертний Віктор Гюго
проводжає сина свого.
1958 р.
-
Історія
Союз, а не империя. К столетию СССР
Артем Кирпиченок Наследие левых>> -
Економіка
Тайна внешнего долга
Дмитрий Ковалевич Война, бизнес, кредиты>> -
Пряма мова
«Левый лагерь лежит руинах»
Эли Ламдан Почему возвращается Нетаньяху>> -
Культура
«Идеология Аддамсов»
Винсент Сандерс Нормальная семья, нормальная Среда>>