Снаряд майнув високо у блакить,
Неначе дзвін ударила гармата
І вже за нескінченно довгу мить
Влетів він гостем у далеку хату
А там його чиясь зустріла мати
Це байдуже. Бо в тебе був наказ,
І ввечері ти будешь міцно спати
Бо це війна. І це не в перший раз.
Земля ця – наша! Треба воювати
За неї з тими, хто на ній живе
Тому щодня доводиться стріляти
в блакитне небо. Заспокой себе.
Налий вина, не почувайся винним
Ту жертву ти не бачив і не знав
Загинула невідома людина.
А ти людиной бути перестав.
2014 р.
-
Життя
Чак-Мооль и растерянный гуманист XXI века
Олег Ясинський Злые боги>> -
Історія
Судьба либерала. На смерть Жириновского
Артем Кирпиченок Опора системы>> -
Світ
Война в Европе: Глобальный Юг за нейтралитет
Дэвид Адлер Опыт Движения неприсоединения>> -
Дискусія
Тезисы против войны
Сергій Киричук Путь трагедии>>