Зростають звуки
оркестри,
несуться, як вихор в степу...
– Сестро!
Це я ж тобі свою пісню люляю в серці
і в душах людей несу.
Зібрався чорний,
залізний завод
і дивиться на кривляння паяца.
– Хліба і насолод!
– О сестро, цього крику не треба боятись!
Блідий голод
дивиться на нас із кутка
спостережливо.
Яке у нього скривлене й зелене обличчя.
А в натовпі я мну твої перса,
щоб не бачив ніхто, обережно.
Не дивись на нас
такими очима голодними,
натовпе!
Я сам візьму її цілком несподівано,
раптом.
Вона ж стане плакати дивно,
здригаючись тілом маленьким,
і в тузі руки заломить,
згадає неньку.
Ах, який непереможний крик
трудящого роду!
Ситий, прокляття тобі шле робітник!
– Хліба і насолод!
1921 р.
-
Історія
Союз, а не империя. К столетию СССР
Артем Кирпиченок Наследие левых>> -
Економіка
Тайна внешнего долга
Дмитрий Ковалевич Война, бизнес, кредиты>> -
Пряма мова
«Левый лагерь лежит руинах»
Эли Ламдан Почему возвращается Нетаньяху>> -
Культура
«Идеология Аддамсов»
Винсент Сандерс Нормальная семья, нормальная Среда>>